Міська рада надала Протасовому Яру статус зеленої зони

Міська рада надала Протасовому Яру статус зеленої зони

Київська міська рада повернула статус території зелених насаджень загального користування земельними ділянками в парку відпочинку Протасів Яр в Солом'янському районі Києва.

Відповідне рішення підтримали 74 депутати Київради, передає прес-служба міськради.

"Мова йде про земельну ділянку площею 3,15 га по вулиці Миколи Амосова, який розміщується в парку відпочинку Протасів Яр. Зелена зона з 1966 року є парком. Однак, незважаючи на цей статус, близько 30 гектарів лісу багато років тому були роздані приватним фірмам для забудови ", - йдеться в повідомленні.

Зокрема, в 2002 році ділянку на Миколи Амосова була переведена з території зелених насаджень загального користування в території житлової та громадської забудови. На цій підставі було внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста. Таким чином земельну ділянку площею 3,15 га в парку відпочинку Протасів Яр було виключено з переліку зелених територій загального користування міста Києва. І там планувалася забудова.

Кияни неодноразово вимагали повернути ділянці статус зеленої зони і змінити цільове призначення частини земельних ділянок Протасова Яру.

28 липня Київрада прийняла рішення, згідно з яким скасував зміни до Генерального плану столиці і перевів ділянку на вулиці Миколи Амосова з території житлової та громадської забудови в території зелених насаджень загального користування.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.